…не судіть - і не будете суджені; Лук. 6, 37.

    Цікавитися життям інших людей у наш час вже стало звичною справою. Дехто каже, що це вже стало обов’язком бути в курсі всіх новин. Тому ми читаємо газети, дивимось новини по телевізору і звичайно далі продовжуємо жити старим методом передачі інформації – говоримо один про одного.
    В багатьох справах палка має два кінці. Виявляється, що спілкування теж дволике: може принести нам добро, але може добряче нашкодити. Ми в нашому житті переконались не раз, що: краще було би промовчати, краще було би не чути, краще було би не цікавитись. То у чому ж справа? Чому Дар Божий може нам принести шкоду?
   Так «спілкування» – це дар від Бога і даний нам для зручності нашого життя, для скріплення любові між людьми. Коли люди спілкуються і підтримують стосунки, вони цим самим виявляють любов один до одного. Саме тому маємо пам’ятати про це перед тим, як відкриємо наші уста. Наші слова мають бути словами любові. У цьому був задум Бога. Каже псалмоспівець: Господи, губи мої відкрий і уста мої сповістять хвалу Тобі!
    А що сповіщають наші уста? Коли ми прокидаємось, яке перше слово ми промовляємо? Першою думкою і першим словом має бути подяка за пережиту ніч! Таки чином, наші уста вже будуть освячені молитвою і будуть благословенні. І Бог буде благословляти наш день. Ми маємо усвідомити, що нашою думкою і словом ми принесемо добро у цей світ.
    Кожна наша думка впливає на наші вчинки. А вчинки переходять в звичку, а далі вже формується характер. Тому, хто має добрі думки, той може сподіватися, що буде доброю людиною.
    Мати добрі думки, це не означає приховувати зло і думати тільки про добро, про приємне, про миле. Треба думати в доброму світлі! А це означає – давати завжди надію, що буде краще ніж є зараз.
           Про осуд!
   Пам’ятаймо, що той, хто осуджує, той возвишається над людиною і принижує її вже в думках, а далі йдуть слова і потім вчинки.  Він творить немов судовий процес! А тут слід запитати: хто дав таку владу бути суддею над іншим? Хто про це просив?
     Дар спілкування має скріплювати стосунки між людьми, а не розривати їх! Цей дар має допомогти нам виявити свою любов до інших, а не засуд чи осуд. Має наближувати нас, а не віддалювати один від одного.
    Також слід пам’ятати, що той час, яким витрачаємо на осуд інших людей, міг бути використаний на користь нам. Один мудрець сказав: «коли ти хочеш когось осудити, то пригадай собі найгірший свій гріх. Тоді побачиш, що його гріх вже не буде таким цікавим для тебе. Бо тоді, ти почнеш просити у Бога милості за свої вчинки і будеш молитись за спасіння своєї душі. А коли тобі приходять думки про погані вчинки інших людей, то ти молись покірно за них, щоб Бог дав їм силу позбавитись тих спокус. Вони зміняться і ти будеш спасенний! »
Ось так, Бог дав дар, а ми вже визначаємо, як цей дар використати.

                                                                                                                                                              Написав о.Віталій