Перш за все, потрібно поставити собі питання: а чому, власне, моя любов повинна бути розділеною? Мені хотілося б, звичайно, щоб мене любили. Але, ось я, наприклад, хочу бути мільйонером. Але чому я повинен ним бути? І якщо я почну сумувати з цього приводу, то я стану глибоко нещасною людиною, і до того ж хворою. А причина такого стану - в егоїзмі. Тому що я вважаю себе гідним всяких благ.

А чому, власне, я гідний? Є велика користь у подоланні страждань, тому що людина, долаючи їх правильно, загартовується і удосконалюється.

Таким стражданням може бути і нерозділене кохання. Але тут важливо те, як це долати.

Перш за все, потрібно поставити собі питання: а чому, власне, моя любов повинна бути розділеною? Мені хотілося б, звичайно, щоб мене любили. Але, ось я, наприклад, хочу бути мільйонером. Але чому я повинен ним бути? І якщо я почну сумувати з цього приводу, то я стану глибоко нещасною людиною, і до того ж хворою. А причина такого стану - в егоїзмі.

Тому що я вважаю себе гідним всяких благ. А чому, власне, я гідний?

Я, грішна людина, не можу бути гідною їх. А якщо якісь з них у мене все ж таки є, то я повинен Бога за них дякувати. І якщо мені хтось сподобався, це зовсім не означає, що я повинен подобатися йому.

Чим егоїстичніша людина, тим більше вона нещасна, думаючи, що «і це теж повинно мені належати». Тому, подолати страждання - це означає подолати власний егоїзм і піднестися від егоїстичного до духовного. 

Так, людині дана воля. Але іншій людині теж дана воля.

Вона може любити, а може і не любити. Ми повинні розуміти, віруючі ми люди чи ні, що є промисел Божий. І волосина не впаде з голови людини без волі Божої. Тобто, навіть невіруючих людей Господь любить і веде до спасіння, не порушуючи їх свободи, і відводить їх від того, що спасінню шкодить.

У ситуації нерозділеного кохання Він, можливо, теж від чогось відводить, і ми повинні бути вдячні Богові за все, що з нами відбувається. Це прояв Божої любові. Буває так, сама людина просто не готова до створення сім’ї. Коли дівчина готова до сімейного життя, Господь посилає людину. Дівчина може бути і не надто вродлива, але їй Він пошле пару, а інша може бути красунею, але їй не дається із-за її неготовності.

Взагалі треба розуміти, що основа любові - Господь, Він її джерело.

Народившись, дитина, окрім молока, живиться любов’ю батьків.

І вона все життя шукатиме цієї любові, вона пізнає любов (так в ідеалі повинно бути) з перших днів життя.

Ця система життя - любові між людьми - закладена Богом. А любов - це дуже важливо - вимагає жертовності. Іноді вона зв’язана зі стражданням.

Найстрашніше, що сучасна людина розуміє любов тільки як насолоду.

Вона не приймає страждань і хоче жити тільки в задоволеннях. Але якщо в житті людини немає страждань, то вона безплідна, і стає «космічним сміттям».

                                                                                                   Протоієрей Сергій Ніколаєв