Православ’я на хмельниччині.Особистий сайт.

| Реєстрація | Вхід
П`ятниця, 15.12.2017, 17:03
Вітаю Вас Гість | RSS
Слава Ісусу Христу
Категорії розділу
Мои файлы [56]
Пошук

Заповіді козака.
[ ] 12.01.2010, 09:26

·  Право на незалежнiсть – iндивiдуальну й нацiональну – найсвятiше для козака. Його обов'язок – першим виступити за свободу України. За будь-яких обставин козак не повинен миритися iз втратою незалежностi України.

·  Козак не вiдмовить тому, хто просить у нього захисту вiд злочинця, гвалтiвника, бешкетника, порушника громадського спокою.

·  Козак дарма не ризикує й навмисно смертi не шукає, та коли вона неминуча – зустрiчає її мужньо.

·  Боягузу, зраднику немає мiсця серед козакiв.

·  Козак – людина православна, шанує християнську церкву та її священнослужителiв. Вiротерпимiсть – козацька риса. Шануючи свою вiру, козак не дозволяє собi зневажати iншi вiрування. Для козакiв немає хороших або поганих народiв, є тiльки друзi або вороги козацької свободи й української незалежностi.

·  Козак – людина православна, шанує християнську церкву та її священнослужителiв. Вiротерпимiсть – козацька риса. Шануючи свою вiру, козак не дозволяє собi зневажати iншi вiрування. Для козакiв немає хороших або поганих народiв, є тiльки друзi або вороги козацької свободи й української незалежностi.

·  Козак козаку – рiдний брат, йому вiн допомагає i в скрутну годину, i в мить небезпеки. Особиста честь i гiднiсть для козака – понад страх смертi. Захищаючи свою честь, вiн не має права дозволяти собi брудну лайку та протиправнi дiї. Козак не пiддається провокацiям, а вiдповiдає на образу у правовiй формi.

·  Як вiльна людина, козак може мати будь-якi особистi переконання, в тому числi полiтичнi, одначе воля товариства для нього – свята. Думку свою висловлює вiдверто, а старшинi кориться без заперечень.

·  Усе своє життя козак присвячує духовному поступу, самовдосконаленню, пiзнанню свiту, поважає науки, мистецтво, ремесла, прагне стати людиною обiзнаною, широко ерудованою, майстром обраної справи, добрим i мудрим порадником. Козак – щирий захисник iсторико-культурної спадщини України i навколишнього середовища. Вiн лицар духу i честi. Поважати козацьку старовину, працювати в iм'я вiдродження України – його обов'язок. Вiн той, хто з дитинства не сприймає зверхностi над собою.

·  Козак – людина щира, вiдкритого серця, думок не приховує. Вiн позбавлений почуття помсти. Двоєдушнiсть, пiдступнiсть – неприпустимi в козацькому середовищi.

·  Нечеснiсть, грабiжництво, здирство, лихварство несумiснi iз званням козака. Козак зобов'язаний гiдно поводитися, вести здоровий спосiб життя, уникати спокус.

КОЗАЦЬКІ ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ`Я:

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хто любить піч, тому ворог Січ. Без гетьмана військо гине.

Бог не без милості, козак не без долі.

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де козак, там і слава.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак оженився, наче упився.

Козак у дорозі, а надія
тільки в Бозі.

Козак хороший, та нема грошей.

Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.

Козацькому роду нема переводу.

На козаку й рогожа пригожа.

Не той козак, що поборов, а той, що відвернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

«Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»

Січ – мати, а Великий Луг – батько.

Степ та воля – козацька доля.

Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Категорія: Мои файлы | Додав: Batan
Переглядів: 3177 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/5 |
Всього коментарів: 1
1  
Для Запорізького козака Православна Віра і Воля були на першому місці. Козаки старалися виконувати Заповіді Спасителя: «Люби Бога понад усе» і «Люби ближнього свого».
Багато запорожців присвячували своє життя виключно викупові з далекої неволі нещасних християн, з ризиком для життя проникали у страшне місто Кафу (Феодосія), що торгувало “ людською неволею” , пробиралися у саму столицю кримських ханів Бахчисарай і навіть у резиденцію турецьких султанів Константинополь. І, тиняючись там під виглядом мусульманських жебраків, сліпців , калік, убогих, збирвли відомості про нещасних хрристиян-невільників, викуповували їх за грощі або викрадали з неволі.
Слід згадати і про катехізаторську діяльність священників. Саме священники очолювали зібрання , на яких проповідуючи навчали козаків істин православної віри, та виховували їх у духовному плані.
Про важливу роль свідчить і той факт, що саме священник приймав присягу під час вступлення козака на Запорізьку Січ, де майбутній воїн присягаючи на Євангелії, зобов’язувався захищати Батьківщину і віру Православну. Пастирю належало і виступати до новообранця з промовою-настановою .
Міг священник втручатася і в судову справу. Оскільки, як нам відомо, на Січі існувала смертна кара. Так ось у випадку її призначення священник міг подати клопотання переглянути цей вирок, таким чином заступившись за винуватця.
У “Тератургімі києво- печерського ченця Афанасія Кальнофойского, який жив на початку ХVІІ ст. розповідається про випадок, коли запорожці, яких на Чорному морі захопила страшна буря, звернулися з палкою молитвою до Бога, про відвернення від них цього лиха, за що обіцяли послужити кілька днів ченцям святої Києво-Печерської обителі, й коли небезпека минулася, справді дотримали цієї обітниці, виконуючи всю чорну роботу в монастирі протягом двох тижнів. У силу тих самих релігійних почуттів. Запорізькі козаки намагалися триматись якомога далі від розкольників і євреїв, тому за весь понаддвохсотрічний період історичного існування у їх середовищі не було ні розкольників, ні лжевчень, вони всіляко дбали про викорінення іудейського “зловір’я”.
Про високу релігійність козаків свідчить і той факт, що під час переміщення Січі з одного місця на інше перш ніж збудувати будинок, для свого проживання, чи частокіл для оборони від набігів татар, споруджувалась церква у якій козаки могли б возносити свої молитви до Бога. У всіх походах козаків над їхніми головами майоріли малинові стяги, та хоругви на яких зображувалися хрести та святі особливо шановані на Січі. Крім того майже всі козаки, які доживали до похилого віку йшли у монастир, де в скорому часі ставали монахами Межигірського Спасо-Преображенського монастиря.
Перш за все, як і належить священнику, служилися служби, під час проведення яких козаки стояли непорушно немовби перед самим Богом. Службу проводили на церковно-словянській мові, однак проповідь священник повинен був виголошувати тільки на українській. Богослужіння на Січі проводилися за Греко-Афонським монастирським уставом.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
УвагаГОЛОВНЕ МЕНЮ:
Наше опитування
Ваш відгук про сайт

Всього відповідей: 247
Діє з 16.06.2009

Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
Batan

Copyright MyCorp © 2017 | Конструктор сайтів - uCoz