"...  Матері солдатів з Росії, які зараз перебувають в Криму, виступають проти військових дій в Україні.

   Москвичка Ольга не може вже кілька днів зв'язатися зі своїм сином.«11 березня їх забрали до Криму, а 13-го я насилу додзвонилася до його товариша по службі - він сказав, що везуть або в сам Крим, або в 200 км від АРК,- сказала вона« Сегодня». -Де він, я не знаю. Зв'язку немає. Напевно, в них забрали телефони».
   Її синові Олегу 22 роки, він з червня служив під Москвою, йому залишилося всього 3 місяці.«Я написала до Комітету солдатських матерів і мені пообіцяли допомогти звернутися у військову прокуратуру з протестом ... Але не вірю що це допомож: якщо він у Росії - скажуть: у нього навчання, і закон не порушений,-говорить росіянка. -А якщо завтра він буде в Україні, наша країна буде вважати це територією Росії, і знову - закон не порушено... Я проти анексії Криму. У нас настав час, як за Сталіна - інакомислячих будуть переслідувати. Страшно жити. І я навіть уявити не могла, що так все буде, інакше б не відправила сина до армії. З ним там служать українці, я не знаю, як їх змусять стріляти у своїх же!»

   «Мій син Артем проходить строкову службу в російській армії. Я дуже переживаю і за нього, і за інших хлопців, адже вони ще діти! - Говорить і Олена з Нижнього Новгорода.-Я проти будь-якої війни, з ким би-то не було!».

  А Анна з Жовтневого скаржиться: «Мій син служить у Мурманській області. Обіцяли відправляти строковиків в Україну тільки з їхньої згоди, а зараз сказали, що вже записали його в роту для відправки туди».

   Представник Союзу комітетів солдатських матерів Росії Валентина Гребеник сказала нам наступне:«У мене поки 4 звернення від матерів. Але солдати вже в Криму, в різних частинах. Не всі залишили телефони. Ми всіх попереджаємо, що вони за кордоном і можливо зв'язку немає: у перших числах березня десантників доставили через базу ЧСФ, а минулого тижня - через Керченську протоку поромами. Але реально повернути хлопців не в наших силах».

  А українки просять росіянок виступати проти війни. «Мій старший навчається в університеті... Якщо росіяни почнуть наступати, його визвуть! Ваші діти їдуть стріляти в моїх! Благаю, не пускайте їх!»-звертається Наталія з Києва.

   «У мене син служить у Криму. Там багато є за Росію, але він каже, що присягав Україні,-сказала Олена з Херсона. -Ми самі росіяни, це виходить -стріляти у своїх же? Не дай Бог ! ».«Мого Сергія можуть призвати. Я не хочу війни, але якщо потрібно захищати країну -я не можу бути проти. А з Оршанки у нас вже відправили першу групу солдат», -сповіщає Світлана із Черкас....".