"... УПЦ – це церква українського народу, і хоча наш народ сьогодні не має спільної думки по багатьох питаннях внутрішнього життя, зовнішня загроза об’єднує усіх українців в єдиному патріоичному пориві. Ніхто із нас не хоче війни і ми молимося за мир в Україні за кожним богослужінням та в своїх домашніх молитвах. Зокрема я дав таке благословення усім священикам і вірним Вінницької єпархії. Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри митрополит Онуфрій ще на початку Великого посту благословив посилити молитви за мир в усіх православних храмах в Україні і не лише в храмах, а й вдома прочитувати щодня не менше, як одну кафізму з Псалтирі за те, щоб не було війни.
   Ми молимося за мир, але в разі небезпеки готові підтримати своїм словом,ділом і молитвою захисників цілісності України. Майже одразу після того,як росіяни ввели свої війська у Крим,голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії з військовими митрополит Августин сказав буквально такі слова: «Як «військовий» митрополит і за обов’язком, і за переконанням, однозначно, благословляю наше військо на захист Батьківщини». Владика Августин зауважив, що якщо б зараз вбачалася дискусія навіть з тими людьми, які не просто ставляться терпимо до введення військ Росії в Крим, але й намагаються виправдати цей крок, то він як православний єпископ – отож однієї церкви, однієї віри з росіянами – нізащо не став би благословляти українських військовослужбовців віддавати зброю, а тим більше повертати в бік своїх співвітчизників. Я не розумію, хто, почувши такі слова від архієрея нашої Церкви, може і далі звинувачувати УПЦ МП в підтримці не дружніх дій наших сусідів.

  Днями у м. Бар Ви очолили хресну ходу миру. Розкажіть, кому належить ініціатива її проведення?

  У середу, після літургії, яку я звершував в Успенському храмі м. Бар, відбулася хресна хода на центральну площу міста, в якій взяли участь священики і вірячи, а вже на площі до нас приєдналися і інші люди, які не були у храмі. На площі ми молилися за мир в Україні і недопущення війни, а також пом’янули у заупокійній молитві тих, хто загинув під час останніх трагічних подій міжусобного протистояння на Київському Майдані.

   Ця хресна хода, чи хода миру, як ми її назвали, була ініціативою місцевого духовенства, яку я однозначно підтримав, тому що розумію, що у такий спосіб ми можемо залучити до молитви і звернутися до багатьох людей за межами храму, щоби вони почули слово Церкви....".