"Між представниками двох патріархатів існують тертя, факт відомий,- пише журналіст Дмитро Гапко.-Я чув від деяких«київських» дуже негативну оцінку діяльності "московських" в армії: вони нібито деморалізують військових, налаштовуючи їх на те, щоб ті, не дай Бог, не стріляли по "братах"... що б ті "брати" не робили".
  Разом з тим,як свідчить журналіст, протоієрей Сергій Дмітрієв (на фото), який народився в Мурманську (Росія), настоятель храму св. Варвари і керівник Відділу соціального служіння та благодійності Херсонської єпархії УПЦ (Московського Патріархату),заперечує: так , подібні випадки були, але це поодинокі випадки, і їх тільки таким чином і можна розглядати, не переносячи на все церковне співтовариство, роблячи з нього"п'яту колону".
  «Тоді доведеться записати в зрадники Віталія Кличка і Петра Порошенка, оскільки вони парафіяни церкви Московського патріархату. Тоді як Ганна Герман, наприклад, колись близька соратниця Януковича, уніатка. Деякі храми Київського патріархату в Херсоні будувалися за гроші регіоналів. Священик Андрій Калита, з «київських», був в Херсоні духівником СБУ, «Беркута» і т.д. Тому безглуздо говорити про конфесійне розділення між старою і новою владою. Воно є штучне»,- говорить о. Сергий Дмитрієв.
  Священик розповів, що в Свято-Катерининському Соборі , найстарішому православному храмі в Херсоні, де знаходиться усипальниця князя Потьомкіна, один священик, раніше дуже проросійськи налаштований, колишній офіцер прикордонних військ, а тепер пішов добровільно в армію,-охороняє український кордон.
  Митрополит Августин, голова Синодального відділу УПЦ (МП) по взаємодії зі Збройними Силами, білорус за походженням, великий москвофіл, в перші ж дні окупації Криму відправив у Москву лист, в якому написав, що українська церква буде зі своєю армією, своїм народом до кінця,і будь-яка позиція Патріарха Кирила зрушити її не зможе.
  «Там, в армії, наші діти, наші парафіяни.Не бути разом з ними - це просто було би зрадою... Що стосується патріарха Кирила, поки він мовчить, його позиція незрозуміла. Але якщо ми насправді братські церкви, як священик, який народився в Росії, я хотів би, щоб мої побратими-священники вийшли з іконами до Кремля - висловилися проти війни і припинення анексії. Інакше,яке тут братство?»,-каже отець Сергій Дмітрієв.Він сам бере дуже активну участь у допомозі військовим.
  Він домігся в Києві, щоб там організували збір коштів та необхідних речей для солдатів, особисто постійно відвідує військові частини на Херсонщині. Правда, каже,коли приїхав вперше, у нього запитали, хто він,греко-католик чи священик Київського Патріархату, а коли військовий почув, що він Московського Патріархату, рефлекторно страшно здивувався. Втім,о.Сергий досить швидко став там бажаним гостем.
  «Приїжджаючи, я не починаю з солдатами відразу ж богословські проповіді. Хто сам захоче про Бога поговорити - підійде і поговорить. У них є нагальні питання, на які немає кому їм дати відповідь- комусь бородавку треба вивести, у іншого грибок на нозі. Чесно кажучи, я не знаю поки, як виводити бородавки, буду вчити матчастину (сміється),- розповідає священик. -У нарди якось грали, привезли кеди, поганяли з ними у футбол. Сьогодні трапезували із ними, розмовляли в курилці, я їм придебенції церковні розповідав.   Хлопці зі Львівщини, які тут служать, дзвонять додому: "Послухайте,на Херсонщині хорошіі люди, навіть священики Московського патріархату класні є". Розумієте, саме наша присутність, без нав'язливої ​​церковної агітації, позитивно впливає, знімає напругу. Хлопці тоді соромляться, наприклад, матом лаятися, конфліктувати між собою».
  Священик розповів,що  у духовенства УПЦ(МП) змінюється уява про Росію після її вторгнення в Украіну.На питання про психологічний стан українських військових, адже їм потрібно протистояти армії братнього народу, священнослужитель відповів:"Загальний настрій такий: ти мені, звичайно, брат, але, вибач,це моя земля". Я не люблю пафосний вислів"високий бойовий дух". Але коли я побачив у хлопців прапор з написом "Звягель стоїть за життя вільної України на смерть", я зрозумів, що ось він, той самий високий бойовий дух. При цьому немає ненависті. Мені це дуже подобається в українцях - бойовий дух без ненависті».
  Отець Сергій підкреслює, наскільки небезпечні тепер будь-які «паркани» між українцями, в тому числі - конфесійні. «З ним сталося те, що й зі мною,- пише журналіст,- він перебував у військовій частині, коли прозвучала команда"до бою!",бо там був наліт російських вертольотів, ситуація насправді небезпечна, що не навчальна тривога. Священик розповідає про дурні думки, які лізли йому в голову - про машину, що її зіпсують, а як він буде пішки добиратися і т.д.».
  «Потім до мене дійшло,- цитує о. Сергія журналіст,- що це, можливо, вже війна. Поранені, убиті. І що, я греко-католику, хлопцеві, який буде там вмирати,відмовлю в останньому Причасті??? Буду ходити по полю бою і кричати:"Ей, тут православні Московскго патріархату є?Ні? Ну, так я пішов .." Яке тут може бути конфесійне розділення, смішно!.. Що стосується розмови про те, що начебто все це не наша справа,наша справа - молитися, молитися і молитися, як заповідав великий Льон... Вибачте, обмовився. Добре, Олександр Пересвєт у нас хто?Олександр Пересвєт, я нагадаю, це монах,який бився з Челубеем на Куликовому полі, у нас святий. А ось Україну любити, бач, гріх.Ось як виходить».
  Отець Сергій Дмітрієв розповів про комічний випадок, коли він, сильно знервований після відвідування військових, побачив на дорозі розкішну чорну машину з російськими номерами, тонованими склами,"всю в антенах,як їжачок", яка "якось дивно поводилася". Вирішивши, що це шпигуни, він почав на великій швидкості переслідувати її, пробувати притиснути до узбіччя, подзвонив на блокпост, щоб зупинили для перевірки. Зрештою з'ясувалося, що там їхала мирна сім'я.
  «Трохи незграбний момент, але вони повинні розуміти, що тепер будь-які росіяни будуть тут під підозрою. Тому що вони громадяни країни-окупанта. І нехай всі знають, що Львів починається з Херсона»,- говорить о.Сергій, мурманчанин, син радиста атомного криголама,колишній, як він себе називає ,«білогвардієць з імперськими замашками».