Звернення Митрополта Хмельницького Антонія до 200-річчя із дня народження. - 14 Березня 2014 - православні козаки
Православ’я на хмельниччині.Особистий сайт.

| Реєстрація | Вхід
Четвер, 08.12.2016, 19:34
Вітаю Вас Гість | RSS
Слава Ісусу Христу
Календар
Пошук
Головна » 2014 » Березень » 14 » Звернення Митрополта Хмельницького Антонія до 200-річчя із дня народження.
Звернення Митрополта Хмельницького Антонія до 200-річчя із дня народження.
21:38
       Звернення
 ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО АНТОНІЯ,МИТРОПОЛИТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО

до організаторів та учасників Міжнародної науково-практичної конференції:
«Постать Тараса Шевченка в сучасному культурному і геополітичному просторі» 

присвяченої 200-річчю від дня народження Кобзаря 

Шановні організатори та учасники вченого зібрання, браття і сестри!

  У цьому році виповнюється 200 років від дня народження Великого Кобзаря.Не кожен ювілей святкується нашим народом та Православною Церквою із великим натхненням, та це й не випадково, адже Тараса Григоровича Шевченка Бог поставав захисником гноблених, виразником їх надій та прагнень.
  Дослідники по-різному оцінювали творчість Шевченка: від міфологічної героїзації до тотальної критики. І сьогодні говорити про феномен творчості Шевченка слід не лише в контексті літературної спадщини, але, насамперед, в контексті того, як він відобразився в душі простого народу. Замислення над цим феноменом, спроба дати йому послідовну християнську оцінку — це завдання, що стоїть перед усіма нами, адже популярність «Кобзаря» серед простого люду обумовилася тим, що цей люд побачив у ньому віддзеркалення самого себе, відбиток свого потягу до свободи у самому глибинному, сакральному розумінні цього слова.
  На мою думку, не варто сьогодні вдаватися до швидких і поверхневих висновків про світогляд поета. Як плоть від плоті свого народу він увібрав до себе народний світогляд, який об’єднує в собі різні проекції народної душі.
Шевченко як поет ніколи не намагався звести свій релігійний світогляд до якоїсь сталої системи, але у його поезії ми постійно зустрічаємо досить відверті демонстрації релігійності. Так, у переспіві «Давидових псалмів» Шевченко пише: «Боже, спаси, суди мене Ти по своїй волі». У «Заповіті» він каже про своє бажання все покинути та «до самого Бога молитися».
  Релігійність поета досить яскраво відбилась і в назвах його численних поезій. Біблійними мотивами сповнені «Подражаніє 11 псалму», «Осія. Глава 14», «Ісаія. Глава 35», «Подражаніє Ієзекілію. Глава 19», «Давидові псалми», «Царі», «Неофіти», «Тризна» та ін. Відомо, що частину Псалтирі поет знав напам’ять.
  Біблійна тематика присутня в епіграфах Шевченкових віршів. Поет систематично звертається до Святого Письма, аби виразити біблійною мовою основні ідеї своїх творів.
Цікаві свідчення релігійності Шевченка ми знаходимо і в його листах. Наприклад, 1 січня 1850 року він писав з Оренбурга: «Единственная отрада моя в настоящее время — это Евангелие. Я читаю его без изучения, ежедневно и ежечасно», і ще: «Новый Завет я читаю с благоговейным трепетом. Вследствие этого чтения во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни Пречистой Девы, матери Спасителя. И другая, написать картину распятого Сына Ее. Молю Господа, чтобы хоть когда-нибудь олицетворились мечты мои!»…
  Відомо, що Біблійні образи органічно вплетені в тканину Шевченкових віршів, але, хоча поет і майже постійно апелював до біблійної тематики, йому не був властивим пошук теодицеї.
  По при наявність різних поглядів на творчий спадок Шевченка, у світовій літературі поезія Тараса Григоровича сприймається як унікальний феномен, але геніальність поета досяжна лише тим, хто спроможний віднайти наріжний камінь народного світогляду. Цим каменем неодмінно стає віра, яка у кожного народу віднаходить власне обрамлення, в залежності від національного духовного колориту. Попри трагічні життєві етапи, котрі духовно відобразилися в драматичному перетині надії та розчарувань, великий Кобзар не втратив істинний дороговказ про те, що «Все од Бога, од Бога все…».
  Уважне читання поезії Шевченка не залишає сумнівів: він не був щасливою людиною.   
Важка доля поета нерідко доводила його до розпачу та безнадійності. Звісно, Шевченко не був атеїстом, але й назвати його глибоко церковною людиною теж навряд чи можливо.  Все своє життя Кобзар, як і більшість нашого народу, перебував у духовному пошуку. Він шукав здійснення вищої правди, Божої правди. Пошук цей був непростим, сповненим сумнівів, бунтарства та вільнодумства. І сьогодні, згадуючи Тараса Шевченка, ми, як християни, маємо, перш за все, піднести щиру спільну молитву за цю талановиту людину. Людину, глибоко вкорінену в тисячолітній традиції християнської віри українського народу.
  На усіх учасників конференції закликаю Боже благословення. Нехай плідна праця вченого зібрання стане черговим кроком на шляху ретельного вивчення та популяризації творів великого Кобзаря. Бажаю усім плідної роботи, успіхів та натхнення!
Закликаю на Вас Боже благословення: нехай неупереджений обмін думками слугує на благо Держави та на корить кожного з Вас!

З повагою

+АНТОНІЙ,
МИТРОПОЛИТ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ

2014 р.
м. Хмельницький.

Переглядів: 70 | Додав: Batan | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
УвагаГОЛОВНЕ МЕНЮ:
Наше опитування
Ваш відгук про сайт

Всього відповідей: 242
Діє з 16.06.2009

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2016 | Конструктор сайтів - uCoz