православні козаки

Верховній Раді України запропоновано змінити День Збройних Сил України.

Batan — Fri, 24 May 2013 06:38:11 GMT

Депутат Верховної Ради України Володимир Яворівський зареєстрував законопроект, яким пропонується відзначати 14 жовтня,День Покрови Пресвятої Богородиці, як державне свято День Українського Війська, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на УНН.
В.Яворівський також запропонував, одночасно з введенням Дня Українського війська виключити з переліку державних свят 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих, щоб не збільшувати загальну кількість святкових днів у році.
З 1999 року, згідно з указом Президента Леоніда Кучми, в Україні святкують 14 жовтня День Українського Козацтва, однак це свято не відноситься до переліку державних, і вихідного в цей день не оголошують. За те, День Збройних Сил відзначають 6 грудня, оскільки в цей день в 1991 році був прийнятий закон "Про Збройні Сили України".

Християнську етику вивчаюь в 30% шкіл України.

Batan — Thu, 25 Oct 2012 06:59:21 GMT

За інформацією Міністерства освіти і науки України викладання християнської етики ще не знайшло широкого поширення в багатьох областях України, насамперед в Дніпропетровській, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Чернігівській областях.
   У зв’язку із цим Синодальний відділ УПЦ, який займається питаннями освіти, звернувся із листом до Міносвіти сприяти подальшому впровадженню викладання предметів «Біблійна історія та християнська етика», «Основи християнської етики» та «Християнська етика в українській культурі» у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема шляхом активного інформування батьків – вірних Української Православної Церкви щодо їхніх прав, через наявні церковні можливості.
   Відповідно до концептуальних засад, затверджених Міністерством освіти і науки України у 2006 р., міжцерковна робоча група, в якій бере участь і Українська Православна Церква, підготовила навчальні матеріали з «Основ християнської етики» для 5-6 класів, а також розпочато роботу на програмою даного курсу для 7-12 класів.
  Викладання основ християнської етики здійснюється на факультативних засадах за наявності відповідного бажання та волевиявлення батьків. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. № 128 та листа заступника Міністра освіти і науки від 18.08.2005 р. № 1/9-436 для запровадження такого викладання у міській місцевості необхідно 8 бажаючих учнів, а у сільській місцевості – 4 учні.

Вислови знаменитих людей про Батьківщину,патріотизм,мову і пісню.

Batan — Tue, 10 Jul 2012 08:50:28 GMT

Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
     Феофан Прокопович

     Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.
     Сенека

     Мила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий.
     Г. Державін

     Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
     Д. Байрон

     Хто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству.
     В. Бєлінський

     Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших.
     Д. Лихачев

     Багато хто схильний плутати два поняття: «вітчизна» і «ваше превосходительство».
     М. Салтиков-Щедрін

     Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна».
     Цицерон

     Забудеш рідний край — твоє всохне коріння.
     П. Тичина

     Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни.
     В. Распутін

     Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом.
     Ч. Айтматов

     Де немає свободи, там немає і вітчизни.
     П. Гольбах

     Задля батьківщини треба жертвувати навіть славою.
     Латинське прислів’я

     Хто батьківщині добре слугує — вельможних предків не потребує.
     Французьке прислів’я

     В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.
     Л. Костенко

     В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
     Т. Шевченко

     Вітчизна — ось і альфа, і омега!
     Д. Павличко

     Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
     І. Світличний

     Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна.
     В. Сосюра

     І дим батьківщини солодкий.
     Овідій

     Кожному мила своя сторона.
     Г. Сковорода

     Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну.
     В. Сосюра

     Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
     В. Симоненко

     Народе мій, як добре те, Що ти у мене є на світі.
     М. Вінграновський

     Нема на світі України, Немає другого Дніпра.
     Т. Шевченко

     Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
     Т. Шевченко

     Ті, що виїздять за море, міняють небо, а не душу.
     Горацій

     Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі.
     В. Еллан

     Ще не вмерла України і слава, і воля...
     П. Чубинський

     Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.
     Л. Костенко

     А ти, моя Україно, Безталанна вдово.
     Т. Шевченко

     Для всіх ти мертва і смішна, Для всіх ти бідна і нещасна, Моя Україно прекрасна, Пісень і волі сторона.
     Олександр Олесь

     Добридень же, новий годе, В торішній свитині. Що ти несеш в Україну В латаній торбині?
     Т. Шевченко

     Жива душа народна, жива, неподоланна!
     О. Довженко

     Земле, поорана горем, Лихом засіяна чорним!
     М. Рильський

     Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!
     В. Симоненко

     Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
     П. Тичина

     Я знаю вас, нащадки запорожців, Я вірю вам і низько б'ю чолом. Дивлюсь на вас і вірою займаюсь, І б'ю поламаним крилом.
     Олександр Олесь

     <...> без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна.
     І. Срезневський

     Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п'янить.
     Олександр Олесь

     В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ.
     О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт.
     Олександр Олесь

     Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова.
     І. Репін

     Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.
     М. Гоголь

     І возвеличимо на диво
     І розум наш, і наш язик...
     Т. Шевченко

     Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.
     В. Голобородько

     Мова — це глибина тисячоліть.
     М. Шумило

     Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце.
     Г. Лаубе

     Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
     Л. Костенко

     Немає магії сильнішої, ніж магія слів.
     А. Франс

   Споконвіку було Слово.
     Новий Завіт

     Українці — стародавній народ, а мова "їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.
     Е. Челебі

     Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова.
     В. Солоухін

     Я дуже люблю <...> народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку.
     Л. Толстой

     Народна пісня — духовне обличчя нації.
     А. Міцкевич

     Пісня — це коли душа сповідається.
     Г. Тютюнник

     Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.
     О. Довженко

     Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу.
     О. Довженко

Неприємні дослідження про молоде покоління України!

Batan — Wed, 13 Jun 2012 07:01:17 GMT

Кількість молодих людей у віці 15-17 років, які вживали алкогольні напої хоча б раз протягом життя, сягає 87%.

Як повідомили УНІАН у Міністерстві охорони здоров’я України, про це свідчать результати дослідження «Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотиків» (ESPAD).

У ході дослідження впродовж 1995-2011 років у 36 країнах Європи, зокрема й в Україні, опитували учнівську молодь щодо тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків.

Результати дослідження презентували у Києві представники Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Ці результати свідчать, що кількість молодих людей у віці 15-17 років, які вживали алкогольні напої хоча б раз протягом життя, сягає 87%, а перша спроба будь-яких алкогольних напоїв відбувається у віці 13 років або раніше.

Найбільш вживаними наркотиками залишаються марихуана чи гашиш - 12% учнівської молоді вживали марихуану хоча б один раз. 3% опитаних вживали екстазі та мали досвід вживання «курильних» сумішей. Перша спроба вживання марихуани або гашишу відбулася для 2% у 13 років або раніше, а для 5% - до 15 років.

Важливо, що 11% підлітків вважають, що можна легко дістати марихуану або гашиш (серед хлопців – 15%, серед дівчат – 8%). 16% серед хлопців та 12% серед дівчат повідомили про те, що 1-2 рази мали можливість спробувати марихуану або гашиш, але не скористалися нею (у 2007 р. таких було 34% серед хлопців та 23% серед дівчат).

Дослідження виявило, що основними місцями, де можна придбати марихуану та гашиш, є дискотеки та бари, на другому місці – «точки» на вулиці або в парках, на третьому місці – вдома у торговців наркотиками, на четвертому – замовити через Інтернет, на п’ятому – навчальний заклад.

Результати свідчать, що рівень поширення вживання марихуани або гашишу серед учнівської молоді віком 15-16 років, після періоду зростання з 1995 р. по 2003 р. змінив своє спрямування на зниження, яке було зафіксовано в 2007 р. та закріплено за даними 2011 р. Якщо у 2003 році 29% хлопців і 12% дівчат повідомили про вживання будь-якого наркотику протягом життя, то у 2011 р. ці частки зменшилися, відповідно, до 18% та 8%.

***Соціологічне опитування 5-ї хвилі (попередні пройшли в Україні в 1995, 1999, 2003, 2007 та 2011 роках) в межах проекту «Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотиків» (ESPAD) було проведене серед 7702 учнів/студентів (3355 хлопців та 4157 дівчат) віком 15-17 років сільських та міських загальноосвітніх середніх шкіл, ПТНЗ та ВНЗ I–II та ІІІ–ІV рівнів акредитації.

Дослідження було проведено Українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка за підтримки ЮНІСЕФ в Україні, в рамках відповідного міжнародного проекту, здійсненого у 36 країнах Європи.

Прислів'я козацькі.

Batan — Sun, 25 Mar 2012 14:52:46 GMT

Прислів'я і вислови славних наших предків:

Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні – славний би тоді козак був би з мене.
Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.

То не козак, що не думає отаманом бути.
Січ – Мати, а Великий Луг – Батько.
Терпи козаче – отаманом будеш.
Кінь та ніч – козакові товариші.
То не козак, що боїться собак.

Козак мовчить – а все знає.
Де козак – там і Слава.
Ще не вмерла козацька Мати.
Ще козацька Мати жива.
Козацький Рід ще не перевівся.

Щирий козак ззаду не нападається.
Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.
Що там холод, коли козак молод.
Мотай на вус (запамятовуй розмову мовча).
Долі ні возом, ні конем не обїдеш (мається на увазі смерть).

Козацькому роду нема переводу.
Як є хліб і вода – козаку не біда.
Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.
Як кущ розів'ється, то й козак розживеться.
Наш Луг – Батько, а Січ – Мати – от де треба помирати.

Піду на низ, щоб ніхто голови не гриз.
Козак на пічі – ворог Січі.
Краще вмирати в полі, аніж в баб'ячому подолі.
Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
У полі дві долі, чия сильніша.

Де є бої, там є герої.
Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
Без отамана військо гине.

Дай Боже воювати і шабель не виймати.
Про єдиного козака війна буде.
Язик, як шабля, а шабля, як язик.
Миля козацька довга.
Місяць – козацьке Сонце.

Нащо в Бога день, як у козака Місяць.
На козака й рогожа пригожа.
На козаку не буде знаку – нехай дівка одбуває, як сама теє знає.
Не братайтеся з козаками пити.
Не все то козак, що списа знає.

Не журися козаче, нехай твій ворог плаче.
Не знає й той чорт козацьких жартів.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде.

Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацькеє конем з меренцем по степу гуляти.
Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
Не той козак, що зборов, а той, що вивернувся.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти.
Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.

Почув тепло козак, та й скинув кобеняк.
Прожилися козаки – ні хліба не табаки.
На Січі новим козакам Курінний отаман, виділяючи місце, казав:
Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куреня!
Моя хатина в сирій землі домовина!

Іди ж козак світ за очима, неси свою смерть за плечима, не бійся смерті, поки живеш – її нема, а як умреш – тебе чортма.
Як то кажуть з миру по нитці – сорочка буде.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Б'ють – роїсь, наваливсь – лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч.
Сам загибай, а братчика виручай.

Не гань мене чваром, бо станеш тваром.
Кожен господар своєї волі – добробуту, чи неволі і злиднів.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хто любить піч, тому ворог Січ.
«Чим грішен?» - «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» - «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Що нам холод, коли козак молод!
Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.

Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Гуртом i батька легше бити.
Козак терпеливий як віл.

Орел мух не ловить.
Хати наші на цвинтарі, а тут ми не надовго!
Дім наш то тісна домовина, але на цвинтарі тісніша буде!
Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козак без волі, як кінь на припоні.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

На диявола є хрест, а на ворога меч!
Дай вам Боже побитись, а нам подивитись.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Кожне село не без курвиного сина.
Не літай, коли крил немає.

Як зберуться тучки в кучку – буде громовиця!
Не сиди довго в воді, бо в гузні верба виросте!
Проміняв жінку на тютюн та люльку.
Коли не сплю, то воші б’ю, а все не гуляю.
Зверху дурень, а насподі розумний!

Мудрий лях по шкоді: як коней покрали – стайню став замикать.
Або мед п’є, або кайдани тре!
Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше.
А шо козакові треба: степу, хліба й неба.
Вольному – Воля, скаженому – круча, спасенному – рай.

Без люльки, як без жінки.
Козацька люлька - добра думка.
Люлька душу услаждає, а ріжок мозок прочищає.
Коли ти курець, май свою люльку й тютюнець.
Як татарин шаблею блисне, то москаль в штани дрисне.

Язик як шабля, а шабля як язик.
Навчив дурного Богу молитися.
Що в бою взято, то свято.
І Полтаву б дістали, якби були одностайно стали.

Правда, як сонце, всяку дорогу засвітить.
Хоч друкований, та не письменний.
Козаку не втекти від Січі.
На козаку не буде знаку.
Козак, душа правдива – сорочки не має.

Шануй коня вдома, то буде він тебе шанувати в дорозі.
У козака життя коротке, а слава вічна.
Чия відвага – того й перевага.

Голос, як сурмонька, а чортова думонька!
Баба козаку не указ!
Телят боїться, а воли краде.
Де військо козацьке - там і Січ.

Українці довіряють Церкві.

Batan — Tue, 13 Mar 2012 07:30:51 GMT

67% громадян України у цілому довіряють Церкві.

Про це свідчать результати опитування, проведеного компанією Research&Branding Group.
Натомість, на запитання, чи довіряють вони Церкві, 21% опитуваних відповів, що в цілому не довіряє Церкві.

12% - не визначилися з відповіддю.

Опитування було проведено з 10 по 20 лютого в 18 центральних і південно-східних областях України, а також Криму.

Похибка вибірки становить близько 2,2%. Всього було опитано 1 600 респондентів.

Медичні аспекти смерті Ісуса Христа на хресті.

Batan — Wed, 07 Mar 2012 05:27:34 GMT

Керівник Клініки кардіології університетського шпиталю № 2 в м. Бідгощ, Польща, проводив у семінарії зустріч під назвою "Медичні аспекти хресної смерті Ісуса – погляд кардіолога".

На початку свого виступу відомий кардіолог зосередився на розп'ятті, показуючи його, як найжорстокіший вид смерті. Він сказав, що тривалість життя на хресті була від трьох до чотирьох годин, але могла тривати до 3-х днів і була обернено пропорційною до інтенсивності тортур. – Смерть після розп'яття була результатом багатьох факторів. Одним з них було положення тіла, підвішеного на хресті, що перешкоджало правильному диханню. Однак, якщо жертву вішали за руки, витягнуті над головою, смерть могла наступити впродовж наступної години, особливо якщо ноги жертви були прибиті так, щоб вона не могла використовувати своїх плечей, щоб підняти тіло для видиху, – додав професор Сінкевіч.

Значну частину своєї промови, кардіолог присвятив Туринській Плащаниці, яка – як уже зазначалося – стала красномовним свідком страждань і розп'яття. – Плащаниця відтворює образ жорстоких тортур і хреста, даючи уявлення про те, які великі страждання витерпів засуджений. На ній виявили понад сімсот різних слідів ран, з них 121 глибока рана після бичування, – сказав він

Згадуючи про клінічні аспекти страждання і смерті, професор Сінкевіч зазначив, що ще до розп'яття на хресті Ісус був у критичному стані, враховуючи втрату крові, сильні емоційні переживання, а також великі фізичні страждання. – Ісус помер порівняно швидко, від 3 до 6 годин після розп'яття. Той факт, що Він опустив голову і помер після гучного крику, може вказувати на можливість додаткової причини раптової смерті. Такою найпростішою інтерпретацією може бути розрив серця. Хоча кожен із чинників, таких як травматичний шок, кровотеча, гостра дихально-кровоносна недостатність, серцевий напад або важка серцева аритмія, могли призвести до швидкої смерті, – наголосив він.

Кардіолог зіслався на фільм "Страсті Христові" Мела Гібсона. Він назвав його "справжнім дослідженням страждання". – Для мене, як віруючого, що роздумує про сутність страждання, фільм дуже важливий, тому що показує, якою була ціна спасіння – зазначив він.

Професор Владислав Сінкевіч також є головою Біоетичної Комісії Медичної Асоціації м.Бідгощ. Він організував кілька конференцій, присвячених питанням біоетики в медицині.

Зустріч ініціював єпископ Ян Тирав, вона відбулася у семінарії єпархії м.Бідгощ

Школяр і Християнська мораль.

Batan — Fri, 02 Dec 2011 06:00:27 GMT

Наші діти живуть у епоху, коли більшість засобів масової інформації пропагують розбещеність, насилля і інші пороки, коли християнські ідеали чистоти і цнотливості піддаються систематичному блюзнірству, осміюванню, коли агресія псевдолюдських цінностей позначається на душах дітей.

В історії шкільної освіти педагоги всього світу (Ян Коменський, Іоанн Песталоцці, Миколай Пирогов, Костянтин Ушинський) казали, що моральне виховання є основою формування особистості дитини, вони стверджували, що бути людиною — це означає виховати в собі найкраще, те що робить людину вінцем творіння, образом і подобою Божою.

Що ж таке мораль? Слово «мораль» походить від латинського «moralis» — етичний. Мораль є досить складним явищем. Вона є однією з форм суспільної свідомості, яка виконує функцію регулювання поведінки людей у всіх сферах суспільного життя. В повсякденному побуті, в науково-популярній літературі під мораллю розуміють сукупність норм, правил поведінки, які направляють, впорядковують дії людей. Але подібне визначення дуже широке, бо воно не виявляє специфіки моралі. Особливість норм моралі полягає в тому, що вони носять універсальний, загальнолюдський характер.

Їхні розпорядження застосовуються практично у всіх сферах життєдіяльності людини (особистій, сімейній, професійній, суспільній). Іншою особливістю норм моралі є те, що вони спираються на авторитет громадської думки і, мабуть, головне — на совість людини. Саме вищі цінності наповнюють наше життя особливим значенням, повнотою і духовністю. Мораль санкціонується лише з формами духовної дії (громадська оцінка, схвалення або засудження вчинків). Це обумовлює відносно велику роль свідомості в моралі, ніж в інших формах соціального контролю.

Свідомість може виявлятися як в раціональній формі понять і думок, так і в емоційній формі відчуттів, спонук, схильностей. Не меншу роль в моральній свідомості грає індивідуальна свідомість. Індивід може значною мірою самостійно регулювати свою поведінку і судити про моральне значення всього, що відбувається навколо нього. Будучи складною суспільною освітою, мораль включає моральну діяльність з точки зору її змісту і мотивації.

Моральні стосунки, що регулюють цю діяльність, виявляються в різних формах зобов’язань, вимог до людини: моральна норма, обов’язок, відповідальність, совість. Моральна свідомість відображає ці стосунки у вигляді відповідних уявлень норм, принципів, суспільних і моральних ідеалів, понять добра та зла, справедливості та несправедливості. Всі ці форми моральної свідомості об’єднані в логічну систему, яка дозволяє не тільки наказувати, але і певним чином мотивувати і оцінювати моральну дію.

Перед сучасною школою стоїть головне завдання — виховати духовність, сформувати норми християнської моралі і моральних цінностей в учнів. Визначення «духовності» в освіті змінює в принципі підхід до процесу виховання духовності в учнів. Особливого значення проблема відродження духовності набуває у питанні релігійної освіти.

Завдання сучасної школи у тісному зв’язку з Православною церквою: залучити школярів до глибини християнського світогляду, розвинути у них моральні почуття, особистісну позицію, у якій головна моральна цінність — це життя за законами християнської моралі.

Треба ставити собі за мету:

ознайомлювати учнів із історією Старого та Нового Заповітів, історією розвитку християнства; розкривати зміст основних релігійних понять та образів;
розкривати значення Православної церкви в історії нашої держави, та ролі Православної церкви в житті народу України;
формувати інтерес учнів до життя біблійних образів;
виховувати любов до культурної спадщини українського народу через розкриття змісту православного мистецтва: музики, іконопису, архітектури, літературних джерел;
а також залучати дітей до моральних засад християнської культури, як традиційної для народу України, шляхом вивчення текстів Священного Писання, церковної історії (приклади із життя історичних осіб), мистецтва.

Треба допомагати учням:

розкривати зміст високих моральних цінностей християнства,
подати школярам основні, фундаментальні орієнтири істини, добра, любові(у зразках православного життя), на основі віри, надії, любові;
розвивати у школярів здатність до співчуття, співпереживання;
знайомити учнів із традиційними українськими православними святами.

Треба відкрити перед дитиною безсмертя її душі, це спонукає її до тих дій, які будуть зумовлювати її нерозривну єдність з Богом.

На цьому етапі ефективно здійснюється процес формування у школярів всіх їх духовних здобутків і цінностей. Віра дитини в Бога в розумінні педагогіки є водночас і метою, і дієвим засобом досягнення людських чеснот. Озираючись назад (на історію людства, і на історію України), зрозуміло, що виховання дітей, яке спиралося на віру людини в Творця, було недаремним.

Наша мета — допомагати Православній церкві навертати молодь (школярів) до істинної віри в єдиного Бога, не допускати засмічення їхніх душ бездуховністю, яка є ворожою для дитини. Впливи і результати цієї бездуховності призводять до руйнації найголовнішого — свободи волі, втрата якої призводить до втрати сумління дитини.

Хотілося б, щоб все більше і більше українських шкіл закладали в основу виховання і формування у дитини знань про Бога.

Ми у тісному зв’язку із Православною церквою повинні пробудити в наших дітях віру в єдиного Бога, відкрити їм мудрість, справедливість, величність Божих законів, за якими все життя жили наші пращури, тільки у такому випадку ми зможемо справді виховати дитину , ментальність якої не буде суперечити її особистому сумлінню і світові, бо в Богові ці дві категорії поєднуються гармонійно. Нам треба замислитися: як, яким чином без Бога в душі , духовно небагаті і розгублені наші діти, зможуть встояти у сучасному жорстокому й несправедливому світі?

Тому дуже важливо для нас, виховувати наших дітей в єдності з Богом, у любові до Нього, а отже і до усіх людей.

Засвоєння практичних норм поведінки у повсякденному житті потрібо проводити через організацію громадської діяльності школярів: участь у благодійності, християнських святах, суспільній праці. Допомогти дітям усвідомити, що Бог вимагає від них бути активними, відкритими для світу, добрими, надійними , законослухняними, працелюбними і порядними.

Порівняння дитячих вчинків з нормами християнської моралі, на основі їх живої віри в Бога, буде поступово формувати чутливе (особливе) сумління до християнського добра.

Чисте сумління повинно породжувати у дитини відчуття гіркого сорому за поганий вчинок. Але що ми називаємо «поганим , негідним вчинком?» Де ми знайдемо в світській педагогіці ті справжні, точні вимірники, орієнтири, які навчать, підкажуть нам, як виховати у дитини чисте сумління, і як відрізнити його від спотвореного?

Відповіді на ці запитання ми знаходимо у єдино вірному і перевіреному тисячоліттями вченні про Бога, яке викладено Самим Творцем, через пророків та апостолів у книзі книг — Біблії. Наш Господь, бажаючи добра, залишив нам Свої святі заповіді, відповідно до яких ми маємо жити і виховувати своїх дітей «Не вбий», «Не кради», «Не говори неправду щодо ближнього», «Люби Бога усім серцем».

У сучасному суспільстві педагогіка вважає необхідністю участь церкви у релігійно-моральному вихованні школярів. Говорячи про необхідність зовнішньої дії на дитину при вихованні, робимо висновок: що «у релігійно-моральному вихованні школярів зацікавлена держава… релігія є справою не приватною, а суспільною і викладання закону Божого у школах, є не тільки корисна справа а й необхідний виховний засіб».

Сучасна школа не може приносити тої користі, яку б вона могла давати при добре поставленій формі релігійно-морального виховання.

Треба пробуджувати дітей, щоб вони тягнулися до моральної зразковості, треба розвивати у дитині почуття близькості до Бога, як до Отця небесного, і до людей як до дітей Божих.

Направлення всієї діяльності школярів є проявом волі, і вона може перетворити фізичну лінь у любов до розмірковування, любов до руйнування у потяг до творення. Щоб досягти мети перетворення негативних нахилів у позитивні для дитини і для суспільства необхідно пробуджувати увагу і зацікавленість до праці в учнів. Особливо важлива дія прикладу, на перших етапах формування і виховання дитини, тому що діти вчаться, дивлячись на приклади старших. Ніяке логічне чи моральне, естетичне чи релігійне почуття, ніяке добро чи зло, правда або неправда, благочестивість і гріховність не можуть виникнути, якщо дитина у житті і особливо у школі ніколи раніше не сприймала цих явищ, якщо вона не переживала їх у дійсності, то переживання і дії, які діють на її душу, як істина, краса, добро не можуть бути замінені жодними настановами , погрозами, наказами.

Дитина дуже рано вибирає собі за приклад когось із маси людей, з якими вона знайомиться і спілкується у школі й намагається більше або менше наслідувати цей ідеал.

Найкращим засобом для формування норм християнської моралі, моральних цінностей є дійсність, життєвий досвід, приклад із життя, потім — художні зображення (скульптура і живопис), і найбільш слабо діють слова. У результаті морально-релігійного виховання учнем повинна бути досягнута мета (моральна свобода), тобто можливість у дитини підкоряти свої інстинкти благородним почуттям і моральним досягненням, володарювати собою.

Природність раннього релігійно-морального виховання виходить із встановленого раніше пробудження цих почуттів у душі дитини. Тому залишати без виховання почуттів, які з’явились в душі у дитини, означає порівняти із тим, коли ми не звертаємо увагу на те, як дитина плаче або хоче їсти, тому релігійне почуття є природним, і воно повинно виховуватися.

Морально-релігійне виховання не може формувати тільки одні правила поведінки, так як шкільне життя не може вміщувати у себе усіх стосунків людини у суспільстві, треба щоб учень міг сам відрізняти добро від зла, міг володіти собою, і мати задоволення від зроблених добрих вчинків.

Безрелігійна моральність не має фундаменту, і її викладання не має ніякої дії, тому що будь-який людський авторитет, на якому вона базується, рано чи пізно зруйнується. З огляду на закони, які є в Україні, зокрема на Конституцію, не виникає застережень, щодо релігійного виховання школярів. Знайомство дітей з Богом, вивчення Заповідей Божих, навчання дітей символів християнської віри не буде суперечити світському характеру навчання.

У навчальні плани шкіл повинні бути введені предмети, що знайомлять дітей з Богом і християнською релігією. Користь і необхідність релігійної освіти не підлягає ніякому сумніву і факти дійсності підтверджують шкідливість навчання без виховання.

У майбутньому релігія повинна посідати належне місце у загальній системі виховання, тому що тільки вона може дати багатий і стійкий зміст життя. Для успішності релігійно-морального виховання дітей виховний елемент повинен вноситися в усі предмети викладання, а не складати тільки окремий учбовий предмет.

Андрій Яворський, старший викладач Черкаського національного університету

Більшість людей планети вірить в Бога. Опитування.

Batan — Sat, 08 Oct 2011 07:01:37 GMT

Згідно з опитуванням, проведеним міжнародною дослідницькою компанією "Ipsos Social Research Institute" серед більш ніж 18 тисяч жителів 23 країн, 51% людей вірять у Бога.

18% від загального числа опитаних в Бога не вірять, а 17% ще не визначилися, пише Інтерфакс-Україна з посиланням на британську газету Christian Today.

В Індонезії в Бога чи вищий розум вірять 93% жителів, в Туреччині – 91%, в Бразилії – 84%, в ПАР – 83%, а в Мексиці – 78%.

Менш релігійними, за результатами опитування, виявилися Франція (де 39% респондентів сказали, що не вірять в Бога або вищий розум), Швеція (де таких виявилося 37%), Бельгія (36%), Великобританія (34%), Японія (33 %) і Німеччина (31%).

24% жителів Індії, 14% жителів Китаю і 10% жителів Росії зізналися, що вірять в існування "багатьох богів або вищих сил".

51% респондентів сказали, що вірять у загробне життя, 23% вважають, що "перестануть існувати" після смерті, а 26% не знають, що з ними буде після смерті.

13% жителів Угорщини вірять у реінкарнацію (переселення душ). У реінкарнацію також вірять багато жителів Бразилії, Мексики, Японії, Аргентини та Австралії.

41% від загального числа опитаних дотримуються теорії еволюції, 28% вважають, що світ створив Бог, а 31% вагаються з відповіддю.

У створення світу вірять 75% жителів Саудівської Аравії, 60% жителів Туреччини, 57% індонезійців і 56% жителів ПАР, у той час як в еволюцію – понад 60% жителів Швеції, Німеччини, Китаю, Бельгії та Японії.

Серед країн, які брали участь в інтернет-опитуванні, були Австралія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Великобританія, Угорщина, Індія, Індонезія, Італія, Японія, Мексика, Польща, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Південна Корея, Іспанія, Швеція, Туреччина і США.

Як допомогти алкоголіку??Може закодувати його??

Batan — Thu, 08 Sep 2011 04:29:11 GMT

Пиятика — це свідоме біснування, це бажання не тільки тіла,а й душі. Кодуванням в цій біді не допоможеш. Багато хто пробували кодуватися, а потім з ще більшою силою починали пити.

Лікуватися від цієї недуги потрібно з допомогою Божою, а не з людською. Хворому потрібно прийти до храму, в присутності священика покаятися Богові у всіх гріхах, починаючи від юнацтва, та взяти себе під контроль. На сповіді він повинен просити Бога кріпити його, дати силу на боротьбу з гріхом. Захотілось випити? Пам'ятай: "Ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні хижаки - Царства Божого вони не наслідують!" (1Кор.6.30). Спіткнувся, впав — знову випив? Прийди та покайся, роби добрі діла, перебувай постійно в молитві. Господь допоможе. На наших очах багато хто через сповідь, добрі справи зцілювався від цього недугу. А ближні повинні молитися за хворого, подавати за нього милостиню, просити молитися по церквах та монастирях. Але найголовніше - віра; потрібно, щоб сам хворий захотів змінитися та усвідомив, що без допомоги Божої він цього зробити не зможе.