Кожне людське життя має право на
існування від початку до природного кінця. Це право є абсолютне, не підлягає
жодній владі, приватній чи суспільній. Право на життя базується на самому
житті, тобто на Бозі. Бог кличе до існування. Жодна
людина не може вирішувати, може інша особа продовжувати свою життєву мандрівку
чи не може. Кожне людське життя має в Божому задумі окреме покликання, яке
ніколи не є ізольованим, а має значення також для інших людей. Це ясно видно на
прикладі Марії з Назарету та її місії. Траплється, що очікування
новонародженого суперечить іншим інтересам. Що робити тоді? Чи можна виправдати
аборт? Ні. Вартість життя перевищує будь-які цінності, які входять з ним у
конфлікт. Але жінку, яка робить аборт, слід осуджувати з обережністю і
справедливістю. Її провина має бути справедливо поділена з усіма тими, зо
стоять за кулісами цієї драми. Хоч незмінним залишається факт убивства невинної
беззахисної людини. Суспільство без аборту. Суспільство
не повинно мирно співіснувати ні з абортом, ні з будь-якою іншою образою
людського життя. Не можна робити вигляд, що проблеми не існує чи миритися з
нею, як з неминучістю. Суспільство тоді стає справді людяним, коли глибоко,
пристрасно шанує людське життя. Культура життя зростає передусім у саду
сумління та виявляється у законодавстві. "Спільне добро", про яке має
дбати держава, повинно включати визнання і юридичну охорону людських справ. Юридична охорона зародка. У наш час
маємо достатньо наукових знань, аби стверджувати, що людське життя починається
в момент запліднення і що зародок є особою, а не частиною тіла матері, якою
вона може розпоряджатися на власний розсуд. Юридичний порядок має охороняти
людські права, і серед них те, що основою всіх прав - життя, яким ніхто, ні
окрема людина, ні суспільна влада не можуть розпоряджатися свавільно. Безумовну
пошану до "життя ще не народженого" треба вписати поміж закони, а ще
раніше - у сумління людей.
Свобода робити аборт - фальшива
свобода. Між життям і свободою існує необхідний зв'язок, вони не можуть
існувати одне без одного. Автор: Артем КАРВАЦЬКИЙ
