Святий апостол Павло заповідав нам: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і… наслідуйте віру їхню» (Євр.13,7). Згідно зі словом апостола, свята Русь славить і вшановує святого Андрія Первозванного, який пройшов наші землі з проповіддю Слова Божого від Криму до Новгорода.

Святий апостол Андрій Первозванний першим з апостолів попрямував за Христом, а згодом привів до Нього і свого рідного брата — святого апостола Петра. Родом майбутній апостол був із Вифсаїди. Він був неодруженим і разом зі своїм братом займався рибальством. Святий Андрій — це учень Хрестителя Господнього Іоанна Предтечі, котрий сам своїх двох учнів — майбутніх апостолів Андрія Первозваного й Іоанна Богослова — послав до Христа, сказавши, що саме Він є агнцем Божим.

Після зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив з проповіддю Слова Божого у східні країни. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжям Чорного моря, потім — Крим, Причорномор’я, і Дніпром(Ворисфеном) піднявся до того місця, де сьогодні величаво стоїть наша столиця — золотоверхий Київ.

Саме апостол Андрій, зупиняючись тут, як оповідає нам літописець, благословив київські гори, встановив на них хрест, передрік велику славу майбутнього міста і сказав: «На цих горах засяє благодать Божа!»

Життєвий шлях Первозванного до кінця віків буде взірцем для наслідування кожному, хто шукає свого справжнього призначення на землі.

Первозванний апостол зазнав багато страждань і мук від язичників: його виганяли з міст і били. Але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий продовжував невтомно проповідувати людям про Спасителя.

Його трудами виникали християнські церкви, де він ставив єпископів і священиків.

Останнім містом, куди прийшов Первозваний апостол і де йому довелося постраждати за Христа, були грецькі Патри. У цьому місці Господь через свого учня явив багато чудес: недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. Полум’яне слово проповіді просвітило світлом істинної віри майже всіх місцевих жителів. Однак серед язичників залишався ще правитель міста, який і наказав розіп’яти апостола на хресті, бажаючи в такий спосіб знеславити проповідь святого Андрія, оскільки той постійно прославляв силу Хреста Господнього.

Апостола Андрія розіп’яли на хресті, який складався з двох перетятих навскіс перекладин у вигляді букви «Х». Відтоді цей хрест називають Андріївським.

Під час жорстоких знущань апостол прославляв Господа і не припиняв проповіді. Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, душа апостола Андрія Первозваного відійшла до Господа.

Мученицька кончина апостола Андрія стала органічним підсумком усього життя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Божественного Учителя.

Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки зусиллям благовірного князя Володимира. Київська Русь сподобилася Святого Хрещення — прийняла віру візантійську від єпископів, які мають наступність від апостола Андрія. Відтоді пам’ять апостола Андрія Первозванного особливо шанується в Українській Православній Церкві й серед нашого благочестивого народу.