Це величезна зміна в порівнянні зі станом справ 50 років тому, коли рак грудей зустрічався дуже рідко, і ця проблема стосувалася головним чином тих жінок, які ніколи не народжували і не були вагітні. Цю зміну очевидно пояснюють зміни стилю життю, особливе застосування таких основних засобів обмеження дітородіння, як оральні контрацептиви і аборти.

     Сьогодні для середньостатистичної жінки звичайною практикою є застосування протягом декількох років протизаплідних пілюль, незапланована вагітність і, як наслідок, аборт. Дія цих явищ на тканину молочної залози може бути катастрофічною.

      Контрацептивні гормони стимулюють зростання клітин молочної залози, даючи в результаті нові незрілі (неспеціалізовані) клітини.Завдяки доношеній вагітності клітини повністю дозрівають, тоді як аборт і гормональні контрацептиви залишають їх незрілими і схильними до раку.

     Значне зростання ризику виникнення раку грудей унаслідок аборту і використання гормональних контрацептивів було чітко встановлене в ході наукових досліджень вже в 1981 році.Проте «ударна» дія цих відкриттів була ослаблена і завуальована розбіжностями серед дослідників, тенденційним освітленням в засобах масової інформації і опором з боку урядових агентств і медичних організацій.

    Багато наукових досліджень вивчали зв’язок між абортами і раком грудей. Одне дослідження в 1957 році виявило, що ризик виникнення раку грудей у жінок, які мали аборти, в два рази вищий, ніж у жінок, які їх не мали. Дослідження 1981 року виявило, що у жінок, чия перша вагітність закінчилася абортом, ризик раку грудей зростає на 140%, тоді як інше масштабне дослідження, проведене в 1994 році, виявило збільшення ризику у тієї ж категорії жінок на 40%. В той же час для жінок з цієї категорії молодше 18 років, що перервали вагітність на термінах більше 8 тижнів, ризик зростає на 800%!

     У 1996 році на цю тему був проведений мета-аналіз, тобто статистичне поєднання всіх попередніх досліджень в одну серію результатів. Сумарний висновок: у жінок, чия перша вагітність закінчилася абортом, ризик виникнення раку молочної залози зростає принаймні на 50%. Проте, ці дані не були добре висвітлені в засобах масової інформації, оскільки значна увага приділялася певним недоброякісним дослідженням з менш тривожними результатами. Оральні контрацептиви (ОК) вперше сталі доступні для американських жінок на початку 1960х років. Зручність, ефективність і зворотність дії протизаплідних пігулок (широко відомих як «пілюлі») зробили їх найпопулярнішою формою контролю народжуваності в США. Минуло немало часу з моменту появи ОК, перш ніж учені дістали можливість вивчати численні групи жінок, які приймали протизаплідні таблетки протягом багатьох років.

     Побоювання з приводу гормональних контрацептивів з’явилися в 1972 році, коли ряд досліджень на тваринах виявили зв’язок між контрацептивами і раком молочної залози. У 1981 році велике дослідження, об’єктом якого були вже жінки, показало, що ризик виникнення раку грудей зростає на 125 % для жінок, котрі не народжували і які використовували гормональні контрацептиви більше 4 років. Інші проведені з того часу дослідження підтвердили зростання ризику для цієї категорії на щонайменше 40%. Ймовірно, ці показники занижені, оскільки велика частина цих досліджень мала конструктивні недоліки, які могли привести до пониження точності обрахунку відсотка ризику.

    Ризики, виявлені в ході цих досліджень, збільшують вірогідність того, що жінка піддасться цьому страшному захворюванню. Це означає, що у жінки, що входить до групи ризику, ступінь ризику стає ще вищим у разі аборту або використання гормональних контрацептивів. Ступінь ризику жінки захворіти раком молочної залози залежить від декількох чинників, деякі з них відносяться до її природних гормонів. До гормональних чинників, що підвищують ризик виникнення раку молочної залози, відносяться обставини, при яких гормональний рівень може залишатися високим протягом довгого часу, такі як початок менструацій в ранньому віці (до 12 років), пізня менопауза (після 55 років), народження першої дитини після 30 років, або відсутність дітей. До негормональних відносяться такі відомі чинники, як пошкоджені «захисні» гени, наприклад, BRCA1 і BRCA2, або приналежність до негроїдної раси.

Обчислення, що ґрунтуються на наявних результатах досліджень, показують, що в США щороку кількість жінок, хворих на рак молочної залози, збільшуватиметься більш ніж на 46 800, і 10 000 з них вмиратимуть.

     Крім того, що гормональні контрацептиви збільшують ризик виникнення раку молочної залози, вони, як з’ясували учені, значно збільшують ризик виникнення раку шийки матки, печінки, деяких видів раку ендометрія і захворювання СНІДом. Ці гормони знижують ризик виникнення раку яєчників і найбільш поширеного типу раку ендометрія, але ця захисна дія значно переважується вище перерахованими ризиками.

     Існує ряд високо ефективних методик контролю ступеня ризику раку молочної залози (а також деяких інших ризиків). Використання Природного Планування Сім’ї замість гормональних контрацептивів, відмова від абортів, народження дітей в ранній молодості, тривале грудне вигодовування, народження декількох дітей, помірність в алкоголі і схуднення (для огрядних жінок) безперечно значно понизили б чинники ризику. Застосування цих методик зажадало б значних змін в нашому житті і культурі, але в результаті врятувало би багато життів і запобігло б величезній кількості страждань.