·  Право на незалежнiсть – iндивiдуальну й нацiональну – найсвятiше для козака. Його обов'язок – першим виступити за свободу України. За будь-яких обставин козак не повинен миритися iз втратою незалежностi України.

·  Козак не вiдмовить тому, хто просить у нього захисту вiд злочинця, гвалтiвника, бешкетника, порушника громадського спокою.

·  Козак дарма не ризикує й навмисно смертi не шукає, та коли вона неминуча – зустрiчає її мужньо.

·  Боягузу, зраднику немає мiсця серед козакiв.

·  Козак – людина православна, шанує християнську церкву та її священнослужителiв. Вiротерпимiсть – козацька риса. Шануючи свою вiру, козак не дозволяє собi зневажати iншi вiрування. Для козакiв немає хороших або поганих народiв, є тiльки друзi або вороги козацької свободи й української незалежностi.

·  Козак – людина православна, шанує християнську церкву та її священнослужителiв. Вiротерпимiсть – козацька риса. Шануючи свою вiру, козак не дозволяє собi зневажати iншi вiрування. Для козакiв немає хороших або поганих народiв, є тiльки друзi або вороги козацької свободи й української незалежностi.

·  Козак козаку – рiдний брат, йому вiн допомагає i в скрутну годину, i в мить небезпеки. Особиста честь i гiднiсть для козака – понад страх смертi. Захищаючи свою честь, вiн не має права дозволяти собi брудну лайку та протиправнi дiї. Козак не пiддається провокацiям, а вiдповiдає на образу у правовiй формi.

·  Як вiльна людина, козак може мати будь-якi особистi переконання, в тому числi полiтичнi, одначе воля товариства для нього – свята. Думку свою висловлює вiдверто, а старшинi кориться без заперечень.

·  Усе своє життя козак присвячує духовному поступу, самовдосконаленню, пiзнанню свiту, поважає науки, мистецтво, ремесла, прагне стати людиною обiзнаною, широко ерудованою, майстром обраної справи, добрим i мудрим порадником. Козак – щирий захисник iсторико-культурної спадщини України i навколишнього середовища. Вiн лицар духу i честi. Поважати козацьку старовину, працювати в iм'я вiдродження України – його обов'язок. Вiн той, хто з дитинства не сприймає зверхностi над собою.

·  Козак – людина щира, вiдкритого серця, думок не приховує. Вiн позбавлений почуття помсти. Двоєдушнiсть, пiдступнiсть – неприпустимi в козацькому середовищi.

·  Нечеснiсть, грабiжництво, здирство, лихварство несумiснi iз званням козака. Козак зобов'язаний гiдно поводитися, вести здоровий спосiб життя, уникати спокус.

КОЗАЦЬКІ ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ`Я:

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хто любить піч, тому ворог Січ. Без гетьмана військо гине.

Бог не без милості, козак не без долі.

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де козак, там і слава.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак оженився, наче упився.

Козак у дорозі, а надія тільки в Бозі.

Козак хороший, та нема грошей.

Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.

Козацькому роду нема переводу.

На козаку й рогожа пригожа.

Не той козак, що поборов, а той, що відвернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

«Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»

Січ – мати, а Великий Луг – батько.

Степ та воля – козацька доля.

Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.

Терпи, козаче, отаманом будеш.