- Отець Андрій, події  в Україні відобразилися на всіх аспектах суспільного життя. Не може залишатися осторонь і церква . Як ви вважаєте, ситуація, що склалася посилить церковний розкол?
   - Мені дуже гірко, що між нашими близькими народами розв'язана війна- нехай навіть і інформаційна. Відторгнення Криму дало привід для розповзання русофобських настроїв по всій Україні. Те, що ще вчора було незаперечною можливістю про єдність з Росією, тепер вже стало причиною для тривожних роздумів та дискусій.    Сьогодні, напевно, вже в будь-якому православному українському домі обговорюється питання про її зв'язки з Москвою. І думаю, що збільшується число людей, які знімають табу з можливості української церковної автокефалії. Це те, що раніше називалося «філаретівщіною». Для Російської православної церкви це можуть бути досить серйозні втрати.
  Що ж стосується взаємовідносин між українською кп церквою і українською церквою Московського Патріархату, то зараз існуючі між ними суперечності не загострюються. Швидше, навпаки- відбувається психологічне та політичне зближення позицій. Але точка дотику і консенсусу все ближче до точки зору неканонічних.
  Багато українських священиків і єпископів Московського Патріархату виступають із засудженням російської армії та керівництва Росії. Що ж, така норма церковного життя. Протягом усієї своєї історії церква підтримувала своєю молитвою ту владу, яка існувала в даний момент на даній території. Так , під час російсько-японської війни 1904-1905 років просвітитель Японської православної церкви, російський єпископ Микола Касаткін, зарахований нині до лику святих, благословив своїх учнів- японських православних священиків молитися за перемогу японської зброї над росіянами.
   Але ж нинішнє протистояння це не конфлікт Франції та Алжиру, або США і В'єтнаму.Україна- не колонія. Це наше духовне коріння, наша духовна батьківщина. Звичайно, якщо я, москвич, приїду зараз Київ і скажу, що це теж моя країна, мене сприймуть агресором і окупантом. Але я не можу вбити в собі частину моєї любові і частина моєї ідентичності. Тому так дорога символічна церковна єдність. Тому по обидві сторони нинішнього кордону варто пояснювати, що весна 2014-го повернула церкву в цілком традиційну для неї ситуацію. Адже коли в середні століття між російськими князівствами йшли міжусобні війни, церква все ж залишалася єдиною. І київський митрополит був один для всіх- навіть коли він переїхав до Москви,то більше ста років продовжував титулуватися «київським»!). Як вистояла Церква в тих міжусобицях? І чи є у нас успадкувана ця мудрість?....