Благодатний Вогонь (Αγιο Φως) – це назва чуда, яке відбувається щороку напередодні православного Великодня (Пасхи) у Вел. суботу в Єрусалимському храмі Воскресіння. Приблизно опівдні із двору Єрусалимської патріархії виходить хресний хід на чолі із православним Єрусалимським патріархом. Процесія заходить до храму Воскресіння, прямує до каплиці, що збудована над Гробом Господнім, і, тричі обійшовши її, зупиняється перед її воротами. Всі вогні в храмі погашені. Потім патріарх у самому лише довгому хітоні заходить в середину. На колінах перед гробом він благає Бога про дарування святого вогню. Іноді його молитва триває довго. І раптом на мармуровій плиті гробу з'являється вогненна роса у вигляді кульок блакитного кольору.Цим вогнем патріарх запалює лампаду й свічки, які потім виносить до храму й передає Вірменському патріархові, а потім і народові. Досить часто свічки і лампадки в Храмі запалюються одночасно із свічками Патріарха.У цю саму мить десятки й сотні блакитних вогнів спалахують у повітрі під куполом храму. Люди передають вогонь від одного жмуту свічок до іншого. Цей чудесний вогонь має унікальну властивість: він не обпікає в перші хвилини.

Загоряння Благодатного вогню відбувається тільки у присутності Єрусалимського патріярха.На церемонії присутні ієрархи різних християнських конфесій і кілька десятків тисяч християн. Потім вогонь розходиться по всьому світі.Є повір'я, що в той рік, коли Благодатний Вогонь не зійде, настане кінець світу. Але з Біблії відомо, що Господь сказав: "А про той день і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один" (Мт 24:36). Хоча це все ж таки повір’я,а не Біблія свідчить. З 1993 року Благодатний Вогонь доставляється літаком у більшість країн світу.

Благодатний вогонь з'являється в храмі вже не перше тисячоліття. Одні з найдавніших згадок про його сходження напередодні Великодня зустрічаються в св. Григорія Ниського й датуються IV ст.

Православні вважають, що сходження Благодатного Вогню – це Боже чудо.

Аргументи на користь Божественності Вогню:

1. Благодатний вогонь сходить у Вел. суботу тільки під час молитв православного патріарха.

2. Поява блискавок під час сходження Благодатного вогню під куполом храму, сяйво яких нагадує полярне, зафіксовані на відеоплівку. Зовні вони нагадують фотоспалахи, але мають інший відтінок.

3. Опис цих спалахів зустрічається в багатьох історичних записах, ще в ті часи коли люди не знали про існування електрики. Так Микита Клірик, який відвідав Єрусалим у 947 році, пише: "Архієпископ ще не вийшов із Гробу, як уже можна було раптово бачити всю Божу церкву наповнену прекрасним і Божественним світлом, так що благочестивий народ пересувався, то в правий бік, то в лівий… При такій несподіваній появі світла всі наповнились подивом, та й навіть безбожні агаряни були вражені й пристиджені. У теперішній час Божественне сходження світла поширилося на всю церкву." (Пападопуло-Керамевс А.И. Рассказ Никиты, клирика царского. Послание к императору Константину VII Порфирородному о святом огне, писанное в 947 г. СПб., 1894. С. 10-11.)

Самозапалення свічок і лампад. Процесія підходить до Кувуклії й тричі її обходить. Після цього православний патріарх зупиняється напроти входу в Кувуклію; його роздівають від риз і він залишається в самому полотняному підряснику, це також свідчить і про те, що він не проносить із собою в печеру сірників або чогось подібного, щоб запалити вогонь. Раніше, намагаючись упіймати православних на шахрайстві мусульманське начальство навіть ставило турецьких вояків по всьому храму, а ті, оголивши ятагани, готові були відрубати голову кожному, хто буде cпійманий на внесенні або запалюванні вогню. Але за всю історію турецької влади ніхто на цьому так і не був спійманий.

4. У перші хвилини полум'я Благодатного вогню не обпікає й протягом 3 – 10 хвилин можна буквально вмиватися цим вогнем – водити по обличчу, по руках, черпати пригорщами, і він не робить ніякої шкоди, бо спочатку зовсім не обпікає навіть волосся.

5. Відомі випадки зцілення під час сходження вогню.

6. Є відомості про випадок, що вогонь з'являвся на лампадах храму навіть тоді, коли замість олії туди була налита вода.