''Золото-блакитний хітон України залито кров’ю...'' – так про те, що відбувається в нашій державі, сказав митрополит Олександр (Драбинко) під час нічної заупокійної Літургії.

Богослужіння у Спасо-Преображенському соборі на Теремках у Києві розпочалося рівно опівночі 20 лютого. Архієреї, духовенство та миряни молилися за припинення ворожнечі в країні та упокій душ загиблих під час міжусобиці.

Настоятель храму митрополит Переяслав-Хмельницький та Вишневський Олександр під час проповіді наголосив, що сьогодні «Україна переживає свою нову Голгофу».

«Золото-блакитний хітон України – символи хліба і неба, — залито кров’ю, — сказав владика. — Він роздирається усобицею. Брат повстав на брата, батько на сина і діти на батьків своїх (Матф.10:21). Заповідь Господньої Любові - найдорожчого Божого дарунку, який є запорукою нашого спасіння та миру, миру, яким так славилася Україна, вмінено в ніщо. Мир та любов попрано і розтоптано. Знову голгофськими молотками звучать удари кийків, знову розриває слух волання «розіпни!». Його ми чуємо у вибухах, що калічать людей. Кров’ю архідиякона Стефана волає до світу і до Бога Золотоверхий Київ, камінням якого побивають один одного брати-українці.

Пастирська совість не дозволяє і мені сьогодні промовчати. Не можу безучасно дивитися на кострище, в якому горить, як при новому Батиєвому нашесті, Київ. Люди без облич, як середньовічні примари, приводять в жах квітучу колись столицю, освячену Хрещенням та подвигами сонму Святих.

За що, Господи, знову руйнуєш український Єрусалим?! За що ця Чаша Гніву Твого виливається на мою країну і мій народ?! За чиї гріхи пекельним димом зловонних кострищ обкурюється заквітчана колись Тобою Українська Земля?! Коли припиниться варварське ґвалтування незайманої краси того Уділу, котрий названо Третім уділом Твоєї Пречистої Матері, а Ти назвав Його Україною?! Для захисту чи для покарання підняв свій меч Твій Архістратиг Михаїл?!

Звертаюся до всіх, хто знає мене і вірить мені! Багато років я несу послух у ніг великого сина України, нашого з Вами духовного Отця, - Блаженнішого Митрополита Володимира. При комусь зростав я. Хтось зростав і духовно мужнів уже при мені. Сьогодні ж прошу всіх об’єднатися у спільній молитві і пості. Вірю, що Неділя Блудного Сина, яку ми переживаємо, закінчиться для України в наступаючу Неділю не Страшним Судом, а милістю Отця Небесного. Його обійми відкриті, і Він з любов’ю і сльозами чекає на всіх нас. Станьмо ж достойними цієї любові.

Станьмо творцями миру, які синами Божими назовуться. Помолімось за упокій тих, кого з-поміж нас вирвало смертоносне жало братовбивчого протистояння. Сьогодні очі багатьох налиті кров’ю. Все проходить, і це пройде. Як ми будемо дивитися у вічі один одному завтра – залежить від нас сьогодні. Залежить від нашої доброї волі, від нашого послуху Богові і Його Святому Євангелію.

Бог Миру і Любові нехай перебуває зі всіма нами. Вічна пам’ять тим, хто відійшов. Амінь».