Життя християнина закінчується переходом в інший світ і супроводжується чином церковного поховання.  Владику Ніфонта непокоїть, що останнім часом цей обряд подекуди набув безглуздих, перекручених форм, до того ж супроводжується язичницькими ритуалами.

«Виносять тіло покійника на поріг і гойдають його, на наступному порозі знову роблять те саме, - обурюється він. – Перекидають стільці, на яких стояла домовина, у помешканні залишають для душі померлого хліб і воду.  Насправді душа – це дух людини, йому потрібна духовна їжа – молитви, добрі справи і милостиня в ім’я спочилого. Іноді, проявляючи свою любов до покійного, купують дорогі вінки, а про те, що треба по-християнськи в горі підтримати його родину, забувають ».

За словами владики, чин церковного похорону передбачає обов’язкову атрибутику для поховання. Зокрема, покійнику в руки треба вкласти хрестик, свічку, носову хустинку, під руки – так звану розрішительну молитву. Це остання молитва, яку читає церковний пресвітер над тілом померлого, вона звільняє людину від усіх її прижиттєвих помилок, аби душа чистою могла прямувати на Божий суд. На кришці домовини обов’язково має бути хрест. Проте зображення розп’яття на верхній частині гробу – неприпустиме, стверджує митрополит, адже його засипають землею, а це наруга над святинею. За його словами, про це повинні знати ті, хто виготовляє ритуальну атрибутику.

Владика звернувся до журналістів з проханням правильно вживати в текстах церковну термінологію. А ще краще – узгоджувати всі питання, що стосуються діяльності церкви, з духовенством.

«Дуже прикро читати в газетах про те, що на Меморіалі «відслужили молебен»,- зауважив він. –  Потрібно орієнтуватися в церковних термінах. Меморіал Слави – місце пам’яті про загиблих, там відбуваються заупокійні панахиди, а не молебні».

Ще більшою прикрістю для нього, каже керуючий Волинською єпархією УПЦ, виявляти в газетах забобони. Приміром, про те, що не можна двох близнюків хрестити одночасно, а на місце хрещення дітей, виявляється, треба…плюнути! Як заявив владика Ніфонт, Україна вже тисячу років є християнською, а прочитавши такі «поради», можна подумати, що тут до цих пір сповідують ідолопоклонство.