Цікавитися життям інших людей у наш час вже стало звичною справою. Дехто
каже, що це вже стало обов’язком бути в курсі всіх новин. Тому ми читаємо
газети, дивимось новини по телевізору і звичайно далі продовжуємо жити старим
методом передачі інформації – говоримо один про одного. В багатьох справах палка має два
кінці. Виявляється, що спілкування теж дволике: може принести нам добро, але
може добряче нашкодити. Ми в нашому житті переконались не раз, що: краще було
би промовчати, краще було би не чути, краще було би не цікавитись. То у чому ж
справа? Чому Дар Божий може нам принести шкоду? Так «спілкування» – це дар від Бога і даний нам для зручності нашого
життя, для скріплення любові між людьми. Коли люди спілкуються і підтримують
стосунки, вони цим самим виявляють любов один до одного. Саме тому маємо
пам’ятати про це перед тим, як відкриємо наші уста. Наші слова мають бути
словами любові. У цьому був задум Бога. Каже псалмоспівець: Господи, губи мої
відкрий і уста мої сповістять хвалу Тобі! А
що сповіщають наші уста? Коли ми прокидаємось, яке перше слово ми
промовляємо? Першою думкою і першим словом має бути подяка за пережиту ніч!
Таки чином, наші уста вже будуть освячені молитвою і будуть благословенні. І
Бог буде благословляти наш день. Ми маємо усвідомити, що нашою думкою і словом
ми принесемо добро у цей світ. Кожна наша думка впливає на наші
вчинки. А вчинки переходять в звичку, а далі вже формується характер. Тому, хто
має добрі думки, той може сподіватися, що буде доброю людиною. Мати добрі думки, це не означає
приховувати зло і думати тільки про добро, про приємне, про миле. Треба думати
в доброму світлі! А це означає – давати завжди надію, що буде краще ніж є
зараз. Про осуд! Пам’ятаймо, що той, хто осуджує,
той возвишається над людиною і принижує її вже в думках, а далі йдуть слова і
потім вчинки. Він творить немов судовий процес! А тут слід запитати: хто
дав таку владу бути суддею над іншим? Хто про це просив? Дар спілкування має скріплювати
стосунки між людьми, а не розривати їх! Цей дар має допомогти нам виявити свою
любов до інших, а не засуд чи осуд. Має наближувати нас, а не віддалювати один
від одного. Також слід пам’ятати, що той час,
яким витрачаємо на осуд інших людей, міг бути використаний на користь нам. Один
мудрець сказав: «коли ти хочеш когось осудити, то пригадай собі найгірший
свій гріх. Тоді побачиш, що його гріх вже не буде таким цікавим для тебе. Бо
тоді, ти почнеш просити у Бога милості за свої вчинки і будеш молитись за
спасіння своєї душі. А коли тобі приходять думки про погані вчинки інших людей,
то ти молись покірно за них, щоб Бог дав їм силу позбавитись тих спокус. Вони
зміняться і ти будеш спасенний! » Ось так, Бог дав дар, а ми вже
визначаємо, як цей дар використати.
Написав о.Віталій
Переглядів: 1097 |
Додав: Batan
| Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]